Граматика англійської

Умовні речення описують, що відбувається чи відбулося б за певних обставин. В англійській є кілька типів: від нульових умовних для фактів до гіпотетичних третіх умовних.

В англійській є чотири форми теперішнього часу, і кожна по-своєму показує, як відбувається дія: просто зараз, звично чи у зв’язку з минулим.

Минулий час в англійській виконує різну роботу: Past Simple розповідає про завершені події, Past Continuous задає тло, а Past Perfect веде ще далі в минуле, до іншого моменту.

В англійській немає єдиного майбутнього часу. Замість нього — кілька форм, і вибір залежить від того, що ти виражаєш: прогноз, план, рішення чи подію за розкладом.

Модальні дієслова виражають, що можливо, необхідно, точно чи дозволено. В англійській це can, could, should, must, might, may та їхні поєднання: вони охоплюють величезний діапазон значень, від простої здатності до жалю за минулим.

Непряма мова — це спосіб передати чиїсь слова, не цитуючи їх напряму. Тут і зсув часів назад, і зміна займенників, і заміна слів на позначення часу.

Пасивний стан переносить увагу з того, хто виконує дію, на того, на кого вона спрямована. Він трапляється в усіх часах і часто звучить у новинах, офіційних текстах і звичайній розмові, особливо з «get».

Конструкції, які виражають жаль, бажання чи нереальні ситуації за допомогою минулих форм дієслова в значенні теперішнього. Носії мови вдаються до них постійно: від легких докорів («I wish you'd listen») до глибокого жалю («I wish I had studied harder») і ввічливих побажань («I'd rather you didn't»).

Як носії мови говорять про те, що було правдою чи повторювалося в минулому. «Used to» — основний інструмент, але не менш важливі «would» для повторюваних подій у минулому та конструкції «be/get used to» для стану звичності. Їх часто плутають.