Wie Schweizerdeutsch mit deutschen Vokalen spielt

Чому швейцарсько-німецька каже “Hus” замість “Haus”?

Стандартна німецька перетворила старі прості голосні на ковзані двоскладні — дифтонгі — під час пізньосередньовічного переходу до нової вищої німецької. Швейцарсько-німецька (як і низька німецька) не пішла за цим шляхом: вона зберегла старі прості голосні. Тому au у Haus залишається простим голосним, даючи Hus, а ei у Zeit випрямляється до Zit. Схема стабільна, але носії швейцарсько-німецької радісно скажуть вам, що правил немає.

У кліпі це подано як сварливий урок: швейцар пояснює, що два голосні поспіль — те, що стандартна німецька називає Diphthong або Doppellaut — просто стають одним Doppelbuchstabe у швейцарсько-німецькій. “Haus, Hus — ne?” Реакція німецького студента (“Was soll denn die Scheiße?\)) — це чесна відповідь учня. Правило має межі: швейцарський вчитель визнає, що двоскладові слова на кшталт Radio не завжди підкоряються йому — і пожимає плечима: ”Wir haben doch keine Regeln." Для учнів пари Haus/Hus і Zeit/Zit — найясніший вхід у те, чому швейцарсько-німецька може звучати так стисло для вуха, звичного до стандартної німецької.