Bajka o kruku, lisie i kawałku sera

Що означає закінчення «-u» в польській, як у «Kruku»?

У цій басни лисиця лестить ворона, звертаючись до нього «Kruku, kruku!» — а не «kruk», як у словнику. Польська досі має спеціальну форму для прямого звертання — кличний відмінок: іменники на кшталт «kruk» (ворон) стають «kruku», «Ania» — «Aniu», а «mamo» — так саме викликають маму. Якщо чуєш, як змінюється форма імені — ти знайшов його.

Більшість чоловічих іменників на твердий приголосний (-k, -g, -ch) у кличному відмінку приймають закінчення -u — «ptak» (птах) → «ptaku», «Bóg» (Бог) → неправильне «Boże». У розмовній мові молоді люди вживають його рідше, але він живий у сталих звертаннях: «Mamo!», «Tato!», «proszę pana» (приблизно «пане») і, звісно, у баснях, де хитру лисицю треба прим'яти птаха.